Міф про дріжджі

Ще наші прадіди казали, що хліб — Дар Божий, і що хліб — усьому голова. У тих, хто працює з хлібопекарськими дріжджами, знає технологію їх виготовлення і застосування, інформація про їх шкоду здоров'ю викликає подив. Адже дріжджі - найцінніше джерело білків, вітамінів, мікроелементів... Варто звернути увагу, що температура випічки хліба складає біль ніж 200°. При 60° гинуть всі клітини, а спори при 75°: випечений хліб не містить живих дріжджів. Якщо б дріжджі були шкідливими,то можна уявити, якій небезпеці ми б піддавалися щодня, так як ці мікроорганізми присутні в повітрі, на всіх харчових продуктах, на шкірі та в кишківнику людини. Як змогло вижити людство харчуючись хлібом, до складу якого входять дріжджі на протязі багатьох тисячоліть? Якщо б це було так, то квас та живе пиво були б ядовитими продуктами, а виноград не можна було б їсти не піддавши його тепловій обробці (щоб вбити дріжджі).

У багатьох людей з ослабленим імунітетом грибки можуть викликати захворювання, причина яких в імунітеті, а не в дріжджах. Їх може спровокувати прийом антибіотиків, їжі з консервантами, дисбактеріоз, але ніяк не дріжджі. «Заховатися» від дріжджів неможливо: вони щоденно потрапляють в наш шлунок в великій кількості та являється частиною нормальної мікрофлори людини.

Існує думка, що особливо небезпечні так звані «термофільні дріжджі», що використовуються в хлібопекарській промисловості. Такого виду дріжджів взагалі не існує. Дріжджі отримують з кісток, солоду і т.д. Дріжджі – живі організми, які ростуть в результаті природного бродіння. Дріжджі - виключно корисний компонент хліба. Якщо м'якушка хліба розпушена, має пори, то хліб точно приготований на дріжджах - пресованих, рідких або в складі закваски. Дріжджове бродіння робить хліб не тільки смачним, пишним, а й з апетитним запахом. Дріжджі синтезують та містять в собі всі необхідні амінокислоти, безліч вітамінів та корисних біологічно активних речовин. Вони містять в собі велику кількість нуклеїнових кислот. Бездріжджовий хліб це лаваш, а також сухі хлібці з «зірваних» паром зерен пшениці, рису та інших злаків.